Відповідно до Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» (ДСТУ 4163:2020), затвердженого наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 р. № 144, положення, які розроблюються на підприємствах, належать до організаційно-розпорядчої документації. Вони є локальними нормативними актами, що визначають порядок дій у певних випадках.
Узагальненого визначення, що таке локальні нормативні акти підприємства, законодавство не містить. Утім, зазвичай під ними маються на увазі документи, які складає та затверджує роботодавець у межах своєї компетенції відповідно до законів та інших нормативно-правових актів, колективного договору тощо.
Тож основними загальними вимогами до складання локальних нормативних актів є:
- прийняття їх роботодавцем одноосібно чи за погодженням із профспілкою (профспілковим представником) у випадках, установлених КЗпП;
- відсутність у них норм, які погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Головними локальними нормативними актами підприємства є правила внутрішнього трудового розпорядку, колективний договір (за потреби). Окрім цього, якщо колективний договір не укладений або не містить потрібних норм, на підприємстві слід розроблювати також положення, зокрема, про оплату праці, про відпустки, відрядження, проведення атестації тощо.
Кількість локальних нормативних актів може бути будь-якою, а їх розробка залежить лише від потреб роботодавця.