Згідно зі ст. 47 КЗпП роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівникові:
- копію наказу (розпорядження) про звільнення;
- письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 КЗпП;
- на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Якщо в день звільнення працівник не працював, то розрахункові суми йому мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові в разі звільнення, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум (ст. 116 КЗпП).
У разі звільнення працівника у вихідний роботодавцю необхідно дотримуватися вищезазначених умов. Для уникнення непорозумінь звільнення працівника з ініціативи роботодавця у вихідний день слід оформлювати лише у випадку, якщо роботодавець зможе забезпечити дотримання всіх гарантій (якщо фахівці відділу кадрів (відділу персоналу) й бухгалтерії також працюють у цей день).
Відповідно до п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58, днем звільнення вважається останній день роботи.
Крім того, нагадуємо, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР за бажанням працівника в разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.
Щодо звільнення працівника у період дії воєнного стану, то є лише незначні застереження, які передбачені ст. 5 Закону № 2136 і стосуються лише звільнення працівників з ініціативи роботодавця. А саме: у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки. Звільнення відбувається без згоди профспілки, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.
Отже, законодавством не заборонено звільняти працівників у вихідний день як у мирний, так і у воєнний час.
Таміла РАДЧЕНКО
головна редакторка журналу «Кадровик України»