Так, має. Відповідно до частини першої ст. 60-2 КЗпП дистанційна робота — це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Згідно із частиною четвертою ст. 60-2 КЗпП у разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому.
Відповідно до частини п’ятої ст. 60-2 КЗпП під час дистанційної роботи працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються ПВТР, якщо інше не визначено трудовим договором. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених ст. 50 і 51 КЗпП. Тобто обов’язок щодо дотримання загальної тривалості робочого часу покладається на самого працівника.
Дистанційна робота, як і робота за гнучкого режиму робочого часу, не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників (частина 11 ст. 60 КЗпП).
Північно-Східне міжрегіональне управління Держпраці