Статтею 24 Конституції України закріплено принцип рівності прав і свобод незалежно від будь-яких обставин, зокрема й віку людини. Натомість пенсійний вік стає серйозним бар’єром як для роботодавців, так і для працівників. Особи пенсійного віку прагнуть ще працювати, натомість роботодавці доволі часто бажають взяти на роботу молоді кадри та усіляко чинять психологічний тиск на працівників пенсійного віку.
Основним законодавчим актом України, який регулює питання захисту трудових прав громадян, є Кодекс законів про працю (далі – КЗпП України). Нормами статті 21 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема за віком.
Якщо працівник, який досяг пенсійного віку, бажає й надалі працювати, роботодавець може його звільнити за власною ініціативою лише у випадках, визначених КЗпП України у статті 40 «Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» та у статті 41 «Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов». У цих статтях міститься вичерпний перелік підстав, за якими роботодавець з власної ініціативи може звільнити працівника.
Звільнення працівника за будь-якими іншими підставами не дозволяється.
Працівники, які досягли пенсійного віку, мають право працювати і отримувати заробітну плату і також мають право на пенсію, яка оформлюється Пенсійним фондом України.
Слід зазначити, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Відповідно до статті 5 Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
Джерело: Східне міжрегіональне управління Держпраці