У Державній службі України з питань праці вказали, що законодавством про працю не передбачено обов’язку працівника повідомляти роботодавця про своє місцезнаходження та отримання статусу біженця або визнання його особою, яка потребує тимчасового захисту.
Зважаючи на надскладну ситуацію на території України, працівники, які не виходять на роботу внаслідок обставин, пов’язаних з бойовими діями, або ті, які не мають змоги виходити на роботу у зв’язку з небезпекою для життя і здоров’я, не можуть бути звільнені за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП за прогул без поважної причини. Адже збереження життя є поважною причиною для відсутності на роботі.
Якщо ж працівник може виконувати свою роботу дистанційно, то він може продовжувати виконувати свої трудові обов’язки з відповідною оплатою. При цьому потрібно оформити переведення працівника на дистанційну роботу.
У разі, коли з працівником відсутній зв’язок, до з’ясування причин і обставин його відсутності, за ним роботодавець повинен зберігати робоче місце та посаду. При цьому трудові відносини не припиняються, однак час таких неявок не підлягає оплаті та не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку.
Окрім того, якщо працівник не може виконувати роботу, то роботодавець може запропонувати взяти йому невикористану щорічну основну чи додаткову відпустку або інші види відпусток.
Також роботодавець може тимчасово призупинити трудовий договір (без виплати заробітної плати) на підставі ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX або оформити простій згідно зі ст. 113 КЗпП.