Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX, з-поміж іншого, регулює особливості переведення та зміни істотних умов праці в ситуації воєнного часу. З 15.03.2022 р. частиною другою ст. 3 Закону було встановлено, що у період дії воєнного стану норми частини третьої ст. 32 КЗпП та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.
Якщо ми звернемося до ст. 32 КЗпП, то з’ясуємо, що у вказаній частині закріплено правило, згідно з яким у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці – систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших – працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Як бачимо, система та розмір оплати праці законодавцем прямо визначені як істотні умови.
Проте залишалася в силі ст. 103 КЗпП, відповідно до положень якої про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни. Вказана стаття була спеціальною нормою, а отже, виникала конкуренція між двома правилами одного нормативного акта.
Усуваючи конкуренцію, було ухвалено Закон від 01.07.2022 р. № 2352-IX, згідно з яким частину другу ст. 3 Закону № 2136 було викладено в новій редакції, а саме: у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою ст. 32 та ст. 103 КЗпП, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов. Саме ця редакція є чинною на сьогодні.
Центральне міжрегіональне управління Держпраці