Ситуації із відсутнім світлом стають дедалі часті, тож у багатьох підприємств з різних причин виникають простої у роботі.
Тоді роботодавцям потрібно вирішувати, як діяти, коли вимкнена електроенергія, а працівники перебувають на робочих місцях, проте не з їх вини позбавлені можливості працювати.
В такому випадку можливо оголосити простій. Адже за ст. 34 КЗпП простій — це зупинення роботи, викликане:
- відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи;
- невідворотною силою;
- іншими обставинами.
Простій може виникати як з вини роботодавця чи працівника, так і незалежно від них (їхньої діяльності або бездіяльності). Його оголошують як по всьому підприємству, так і в окремому підрозділі або для конкретних працівників.
Час, на який вводять простій, законодавство не обмежує. Тож оголосити його можуть на одна годину або декілька, залежно від тривалості відключення електроенергії.
Однак про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник попереджає роботодавця чи бригадира, майстра або посадових осіб.
Законодавством не визначено порядку документального оформлення простою. За роз'ясненнями Мінсоцполітики в листі від 04.10.2013 р. № 179/06/186-13, оформлюють простій актом, у якому фіксують причини, що зумовили припинення роботи, та наказ про простій.
У наказі про оголошення простою доцільно зазначити:
- причину, що призвела до простою;
- дату (і час) початку та тривалість простою (дату/час його завершення);
- кому оголошено простій (для усього підприємства, певних підрозділів чи окремих категорій працівників);
- необхідність присутності або відсутності працівників на робочому місці;
- порядок оплати часу простою.
Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки (окладу), встановленого працівникові розряду (ч. 1 ст. 113 КЗпП). Проте в галузевих нормативних документах та колективних договорах може встановлюватися і більший розмір оплати за час простою.
Джерело: ФПУ