У разі прийняття на роботу за сумісництвом роботодавцю необхідно дотримуватися вимоги ч. 4 ст. 24 Кодексу законів про працю України, згідно з якою працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом або розпорядженням роботодавця, і повідомлення Державної фіскальної служби України про прийняття працівника на роботу.
Працівник, який приймається на роботу за сумісництвом на інше підприємство, в установу, організацію повинен пред’явити власнику або уповноваженому ним органу паспорт. Якщо робота за сумісництвом потребує спеціальних знань, роботодавець має право вимагати пред’явлення диплома чи іншого документа про набуту освіту або професійну підготовку. На підставі заяви працівника видають наказ про прийняття на роботу за сумісництвом.
Оскільки трудова книжка працівника знаходиться за основним місцем роботи, відповідно запис до неї про прийняття на роботу за сумісництвом може проводитись за бажанням працівника за основним місцем роботи на підставі витягу з наказу про роботу за сумісництвом.
Крім того, інформація про трудові відносини із сумісниками обов’язково відображається роботодавцями у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 13 січня 2015 р. № 4 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 15 грудня 2020 р. № 773) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2020 р. за № 1304/35587.
Таким чином, у разі роботи за сумісництвом страховий стаж буде зараховано.