Статтею 9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) визначено, які періоди зараховуються до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку. Зокрема, до такого стажу роботи зараховують:
- час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та зарплата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу) (п. 2 частини першої ст. 9 Закону про відпустки);
- час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (п. 3 частини першої ст. 9 Закону про відпустки).
Відповідно до п. 1 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX призупинення дії трудового договору – це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Тобто працівник фактично не працює, не отримує допомогу по державному соціальному страхуванню і за ним не зберігають середній заробіток.
Отже, такої підстави, як призупинення дії трудового договору, для зарахування до стажу роботи для надання щорічної основної відпустки Закон про відпустки не містить.
Східне міжрегіональне управління Держпраці