Частиною 4 ст. 49² КЗпП передбачено, що вимоги ч. 1–3 цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці, пов’язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до ч. 1–3 ст. 49² КЗпП про вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
У випадках змін в організації виробництва та праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення ч. 4 ст. 49² КЗпП стосуються винятково тих працівників, зміна організації виробництва та праці яких безпосередньо пов’язана з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. № 3543-XII мобілізація — це комплекс заходів, необхідних для планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту — на організацію і штати воєнного часу. Для працівників підприємств, установ, організацій, в яких зміни в організації виробництва та праці не пов’язані із виконанням мобілізаційних завдань, які продовжують роботу під час воєнного стану та не залучаються до мобілізаційних заходів, вимоги ч. 1–3 ст. 49² КЗпП застосовуються у повному обсязі.