Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) визначено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (ст. 2 Закону про відпустки).
Відповідно до ст. 4 Закону про відпустки одним із видів відпусток є інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-XII (далі — Закон № 796) надає право на отримання додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати строком 14 робочих днів на рік громадянам, які віднесені до першої та другої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (п. 22 ст. 20 та п. 1 ст. 21 Закону № 796).
Таким чином, додаткова відпустка громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлена законом і є гарантованою державою пільгою, тобто надання її обов’язкове.
Особливістю цього виду відпусток є те, що вони мають бути використані протягом календарного року і їх перенесення на інший рік чинним законодавством не передбачено.
На відміну від щорічних відпусток, які надаються за відпрацьований робочий рік, що відраховується із дня укладення трудового договору, додаткові відпустки «чорнобильцям» надаються за календарний рік. Тобто особа, яка перебуває у трудових відносинах із роботодавцем та належить до першої або другої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має право отримати додаткову відпустку зі збереженням заробітної плати строком 14 робочих днів навіть у перший місяць роботи.
Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-ІХ (далі — Закон № 2136) встановлено певні обмеження та особливості організації трудових відносин.
Частинами першою та третьою ст. 13 цього Закону визначено, що призупинення дії трудового договору — це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв’язку зі збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов’язки, передбачені трудовим договором.
Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику в наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.