В Україні дедалі популярнішим стає такий досудовий метод врегулювання конфлікту, як медіація.
Про те в яких справах її застосовують та які є принципи медіації, розповіли фахівці Безоплатної правової допомоги.
Медіацію застосовують, щоб запобігти виникненню конфліктів (спорів) у майбутньому або ж для того, щоб врегулювати їх у сімейних, трудових, господарських чи адміністративних справах. Також її можуть застосовувати у кримінальних провадженнях з метою повнішого врахування інтересів потерпілої сторони та порушника, а найголовніше відновлення соціальних зв’язків, які існували до правопорушення.
Врегулювання суперечок не проводиться у конфліктах, що впливають, або впливатимуть на права та законні інтереси третіх осіб, котрі не є учасниками цього конфлікту.
Так, звісно. За законом медіація може бути проведена на будь-якому судовому етапі. Також врегулювання суперечок може проходити зверненням до суду, а саме: в третейському суді, в міжнародному комерційному арбітражі або під час виконання рішення суду. Слід звернути увагу, що на перебіг позовної давності проведення медіації жодним чином не впливає.
Їх існує декілька: добровільність, конфіденційність, нейтральність, незалежність та неупередженість медіатора, самовизначення та рівність прав сторін медіації.
Зверніть увагу, що ці принципи поширюються й на етапі підготовки до медіації. Вона проводиться за взаємною згодою сторін, участь у ній є добровільною для усіх її учасників. Ні до кого зі сторін конфлікту не може бути застосований примус участі задля урегулювання конфлікту (спору). Більше того, у будь-який час як сторони медіації, так і медіатор можуть відмовитися від участі в ній.
- Усі учасники медіації не мають права розголошувати конфіденційну інформацію, яка стала відома під час підготовки та проведення медіації, якщо інше не встановлено законом, або всі сторони медіації не домовилися у письмовій формі про інше.
- Медіатор не може бути допитаний як свідок у цій справі з приводу інформації, яка стала йому відома під час підготовки до медіації та її проведення.
- Медіатор може розкрити отриману ним під час підготовки чи проведення медіації інформацію іншій стороні, якщо є згода.
Конфіденційна інформація – це вся інформація, яка стала відома під час підготовки до медіації та її проведення: факти, обставини, висловлені думки та пропозиції сторін та зміст угоди за результатами медіації. Не можна розголошувати конфіденційну інформацію, адже законодавством передбачена відповідальність за це.
Медіатор повинен допомагати сторонам конфлікту здійснювати комунікацію, досягати порозуміння та проводити переговори. Він має право консультувати сторони та надавати їм рекомендації щодо порядку проведення медіації та фіксування її результатів. Медіатор під час цього процесу повинен залишатися нейтральним та незалежним у ставленні до обох сторін медіації. Більше того, забороняється втручання будь-яких органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.
Також існують певні обмеження, що заборонено робити медіатору:
- поєднувати функцію медіатора та іншого учасника медіації в одному конфлікті;
- надавати сторонам медіації консультації та рекомендації щодо прийняття рішення в конфлікті;
- приймати рішення в конфлікті між сторонами медіації;
- бути представником або захисником будь-якої зі сторін у досудовому, судовому конфлікті, третейському чи арбітражному провадженні у конфлікті, в якому він буде чи був медіатором.
Насамперед самовизначення обох сторін полягає у тому, що люди самостійно обирають медіатора та суб’єкта, що забезпечує проведення медіації.
По-друге, вони самостійно визначають перелік питань, які будуть обговорюватися, напрацьовують варіанти урегулювання конфлікту, зміст угоди за результатами медіації, строки та способи її виконання.
По-третє, остаточне рішення приймають сторони конфлікту. Зазначимо, що неповнолітня або цивільна особа, дієздатність якої обмежена, приймають рішення з дотриманням вимог законодавства з урахуванням обсягу їхньої дієздатності. Під час проведення медіації сторони повинні мати рівні права та можливості.