Ненормований робочий день часто помилково сприймають як дозвіл роботодавцю залишати працівника на роботі щодня після завершення робочого часу без додаткової компенсації.
Однак законодавство розмежовує особливий режим роботи та надурочну працю: епізодичне виконання завдань понад норму в межах ненормованого робочого дня не є підставою для постійних затримок на роботі.
Що таке ненормований робочий день і коли він застосовується
Ненормований робочий день є особливим режимом робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у випадках, коли неможливо точно нормувати час трудового процесу.
За такого режиму працівник у разі потреби може виконувати роботу понад нормальну тривалість робочого часу. При цьому така робота не вважається надурочною, зазначає Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради.
Міра праці за ненормованого робочого дня визначається не лише тривалістю робочого часу, а й колом обов’язків працівника та обсягом виконаних робіт (навантаженням).
Відповідні положення містяться у Рекомендаціях щодо застосування ненормованого робочого дня, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 р. № 7.
Яка компенсація передбачена за ненормований робочий день
За особливий характер роботи працівникам із ненормованим робочим днем може надаватися щорічна додаткова відпустка тривалістю до 7 календарних днів. Це передбачено статтею 8 Закону України «Про відпустки».
Водночас працівнику не надається автоматично саме 7 днів додаткової відпустки. Для цього посада має бути включена до відповідного переліку посад із ненормованим робочим днем, а конкретна тривалість додаткової відпустки визначається колективним або трудовим договором.
Коли затримка після роботи може бути ненормованим робочим днем
Наприклад, секретар кілька разів на місяць затримується на роботі на 30–60 хвилин, щоб завершити роботу над терміновими документами.
Якщо його посада включена до переліку посад із ненормованим робочим днем, а трудовим договором передбачено 5 додаткових днів щорічної відпустки, така ситуація може відповідати режиму ненормованого робочого дня.
Тобто йдеться про періодичне виконання додаткових завдань, пов’язаних із характером роботи.
Постійна робота після завершення робочого часу може бути надурочною
Інша ситуація виникає, коли працівник щодня працює, наприклад, з 9:00 до 20:00 замість установленого часу до 18:00 лише через те, що керівник доручає йому додатковий обсяг роботи.
У такому випадку недостатньо просто назвати такий режим «ненормованим робочим днем». Необхідно оцінювати, чи не є така робота надурочною.
У чому різниця між ненормованою та надурочною роботою
Важливо розрізняти два поняття:
- ненормований робочий день — це особливий режим роботи для певних посад, який передбачає можливість виконання роботи понад нормальну тривалість робочого часу в разі потреби. Компенсацією за особливий характер праці є додаткова щорічна відпустка;
- надурочна робота — це робота понад установлену тривалість робочого дня, яка за загальним правилом не допускається та може застосовуватися лише у випадках, визначених законодавством.
Як оплачується надурочна робота
Якщо робота визнається надурочною, застосовуються правила статті 106 Кодексу законів про працю України.
Зокрема, за погодинної системи оплати праці надурочна робота оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. При цьому компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.
Отже, сам факт встановлення працівнику ненормованого робочого дня не означає, що роботодавець може вимагати від нього постійної роботи після завершення робочого часу без обмежень і без дотримання вимог трудового законодавства.