19 серпня 2026 року Верховний Суд розглянув касаційну скаргу у справі про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації втрати частини доходів.
Позивач вимагав виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, зарплату за період після поновлення на посаді, компенсацію за невикористану відпустку та компенсацію втрати доходів через затримку виплат.
Суд першої інстанції частково задовольнив позов, апеляційний суд скасував рішення у частині компенсації за певний період, а Верховний Суд погодився з цим висновком, уточнивши мотивувальну частину постанови.
ВС наголосив, що суми заборгованості із зарплати, середнього заробітку та компенсації за відпустку обчислюються брутто, але роботодавець як податковий агент зобов’язаний утримати та перерахувати ПДФО і військовий збір під час фактичної виплати. Вказівка в рішенні суду про стягнення «без урахування податків» є неправильною – у резолютивній частині має бути зазначено про утримання податків і зборів.
Окремо суд визнав правомірним стягнення 100 тис. грн моральної шкоди, оскільки тривала невиплата зарплати та затримка поновлення на посаді призвели до порушення трудових прав працівника й позбавили його винагороди за працю.