Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 р. № 533-IX (далі — Закону № 533) внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. № 1105-XIV (далі — Закон № 1105).
Змінами, внесеними до ст. 22 Закону № 1105, до страхових випадків додано період перебування у закладах охорони здоров'я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв'язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій. Цей час передбачено оплачувати в розмірі 50 % середнього заробітку незалежно від страхового стажу: перші 5 днів — за рахунок роботодавця, починаю з 6-го — за рахунок ФСС. Про це більше за цим посиланням.
Однак до Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 р. № 455 (далі — Інструкція № 455), та Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності й Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 р. № 532/274/136-ос/1406, зміни поки не внесено.
У той же час пп. 1 п. 2 розділу ІІ Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 р. № 530-IX (далі — Закон № 530) роботодавцям надано право надавати працівникам за їх згодою відпустки. Правда, не уточнено які: оплачувані чи без збереження зарплати. Про це більше за цим посиланням.
Крім того, п. 3-1 ст. 25 Закону про відпустки встановлено, що за бажанням матері або іншої особи, зазначеної у частині третій ст. 18 цього Закону (дід, баба, інші родичі, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, один із прийомних батьків чи батьків-вихователів), надається відпустка без збереження зарплати для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території.
Тож цілком можливо, що роботодавці надаватимуть працівникам здебільшого відпустки без збереження зарплати на час карантину. І тут слід взяти до уваги таке.
Інструкцією № 455 встановлено, що:
якщо мати або інша працююча особа, яка доглядає за хворою дитиною, перебуває у цей час, зокрема, у відпустці без збереження заробітної плати, то листок непрацездатності видається з дня, коли мати або інша працююча особа, яка здійснює догляд за хворою дитиною, повинна стати до роботи (п. 3.11);
листок непрацездатності не видається для догляду за хворою дитиною в період відпустки без збереження заробітної плати (п. 3.15);
А ст. 23 Закону № 1105 встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності не надається, зокрема, за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.
Таким чином, працівники, які під час відпустки без збереження заробітної плати звернуться до медзакладу і навіть отримають листок непрацездатності, права на допомогу по тимчасовій непрацездатності все рівно не матимуть незалежно від виду страхового випадку, в т.ч., якщо це буде новий страховий випадок, пов'язаний з коронавірусом. Допомога компенсує втрату заробітку. Тож на неї можуть розраховувати тільки працівники, що працюють, або перебувають у щорічних основних чи оплачуваних відпустках.