У Державному центрі зайнятості пояснили особливості роботи на умовах неповного робочого часу.
1. У разі встановлення неповного робочого часу оплату праці провадять пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Якщо укладено трудовий договір про роботу на умовах неповного робочого часу, а також у разі невиконання працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці умова про оплату праці на рівні не нижче мінімальної зарплати виконується пропорційно до виконаної норми праці.
2. Працівники, які виконують роботу протягом неповного робочого часу, мають право на відпустку, як і працівники, зайняті повний робочий час.
Проте до стажу роботи, який дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховують час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади (частина друга ст. 82 КЗпП). Для працiвникiв, якi працюють на умовах неповного робочого часу, тривалість їх роботи напередоднi святкових i неробочих днiв не скорочується.
3. Неповний робочий час можна запровадити під час прийняття на роботу або згодом, за угодою сторін трудового договору або з ініціативи роботодавця.
Його можуть встановлювати на певний період (на визначений строк) або без обмеження строком, про що обов'язково зазначають у наказі про переведення на неповний робочий час.
4. Законодавство не обмежує коло осіб, які мають право працювати на умовах неповного робочого часу.
Однак роботодавець зобов’язаний встановити неповний робочий час на прохання таких працівників:
- вагітної жінки;
- жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, у тому числі таку, що перебуває під її опікою;
- жінки, яка доглядає за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку;
- батька, який виховує дітей без матері (зокрема, у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
- опікунів (піклувальників);
- одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів;
- жінки в період перебування у відпустці для догляду за дитиною. Це право поширюється також на батька дитини, інших родичів, які фактично доглядають за дитиною в період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною;
- осіб з інвалідністю незалежно від групи інвалідності;
- осіб похилого віку.
5. Роботодавець зобов’язаний нараховувати ЄСВ за основним робочим місцем працівника в розмірі не меншому, ніж від мінімальної зарплати.
Якщо ж база нарахування ЄСВ не перевищує розміру мінімальної зарплати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, суму ЄСВ розраховують як добуток розміру мінімальної зарплати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки ЄСВ.