Постановою від 25.08.2023 р. № 913 уряд вніс зміни до постанови «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 02.02.2011 р. № 98 (далі — Постанова № 98).
Змінами встановлено строки подання «авансового» звіту, відмінні від тих, що визначені нормами пп.170.9.3 ПКУ.
Пункт 5 Постанови № 98 доповнено новими абзацами, у яких встановлено, що Звіт про використання коштів, виданих на відрядження, разом із підтвердними документами працівник зобов'язаний подати до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем прибуття до місця постійної роботи. У зазначений строк також повертається сума надміру витрачених коштів.
У разі коли відряджений працівник отримав аванс на службове відрядження готівкою, він подає звіт про використання коштів, виданих на відрядження, і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня, що настає за днем прибуття до місця постійної роботи.
У разі коли під час службового відрядження відряджений працівник застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі, керівник підприємства, установи чи організації за наявності поважних причин може продовжити строк подання звіту про використання коштів, виданих на відрядження, до 20 банківських днів.
Відповідно до змін, внесених у п. 2 Постанови № 98, встановлено, що витрати на найм житлового приміщення під час відрядження відшкодовуються за наявності (було — оригіналів) підтвердних документів. А змінами, внесеними в п. 7 цієї постанови уточнено, що йдеться про підтвердні документи, подані у паперовій або електронній формі.
Зокрема, витрати на оплату вартості страхового поліса життя або здоров'я відрядженого працівника або його цивільної відповідальності (у разі використання транспортного засобу) відшкодовуються тепер за наявності документального підтвердження (було — оригіналу такого поліса з відміткою) про сплату страхового платежу, якщо згідно із законами держави, до якої відряджається працівник, або держав, територією яких здійснюється транзитний рух до зазначеної держави, необхідно здійснити таке страхування.