Наказом Міністерства фінансів України від 01.06.2026 р. № 292 внесено зміни до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 132 «Виплати працівникам», затвердженого наказом від 29.12.2011 р. № 1798.
Встановлено, що виплати за невідпрацьований час, що не підлягають накопиченню, визнаються зобов'язанням у тому періоді, у якому настає подія щодо здійснення таких виплат.
Виплати за невідпрацьований час, що підлягають накопиченню, відображаються на позабалансових рахунках як інформація про забезпечення для відшкодування наступних (майбутніх) витрат за виплатами працівникам (нова редакція п. 3 розділу ІІ).
Виплати в разі звільнення виникають внаслідок рішення суб'єкта державного сектору звільнити працівника до досягнення ним пенсійного віку, або рішення працівника прийняти пропозицію суб'єкта державного сектору зі здійснення виплат в обмін на звільнення, або в разі досягнення ним пенсійного віку.
До виплат у разі звільнення не належать виплати працівникам внаслідок звільнення за власним бажанням працівника без пропозиції з боку суб'єкта державного сектору.
До виплат під час звільнення належить різниця між виплатою, що надається в разі звільнення за власним бажанням працівника, та більшою виплатою, що надається в разі звільнення за рішенням суб'єкта державного сектору або внаслідок дії вимог про обов'язковий вихід на пенсію (разові виплати під час виходу на пенсію) (нові абзаци у п. 1 розділу ІІІ).
Також П(С)БО 132 доповнено новими визначеннями щодо виплат за невідпрацьований час, що (не) підлягають накопиченню.
Нагадаємо, що схожі Мінфін вніс і до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 26 «Виплати працівникам» (див. тут).