Прогул (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП) є підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
Прогул – це відсутність працівника на роботі весь день або понад три години без поважних причин (постанова Пленуму ВСУ № 9). Звільнення можливе лише як дисциплінарне стягнення, з дотриманням процедур (ст. 147–149 КЗпП). Строки — не пізніше 1 місяця після виявлення прогулу та не пізніше 6 місяців із дня його вчинення.
Якщо працівник є членом профспілки, потрібна згода профспілкового органу (ст. 43 КЗпП). У воєнний час ця норма діє лише для профспілкових активістів.
Відсутність має бути зафіксована (табель, пропускна система тощо). Важливо: відсутність на робочому місці, але в межах підприємства – не прогул.
Перед наказом про звільнення роботодавець зобов’язаний отримати письмові пояснення працівника.
У день звільнення працівникові видається копія наказу, проводиться остаточний розрахунок і робиться запис у трудовій книжці.
Працівник отримує компенсацію за всі невикористані дні щорічної та додаткової відпустки (зокрема, для працівників з дітьми).
Звільнення за прогул можливе лише з дотриманням усіх вимог трудового законодавства та процедур дисциплінарних стягнень.