Ця норма передбачає можливість припинення трудового договору шляхом розірвання його з ініціативи працівника (ст. 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (ст. 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (ст. 45).
Але зауважимо, що ст. 45 КЗпП не передбачає розірвання трудового договору з ініціативи органу, який уповноважений трудовим колективом на представництво, а лише на вимогу профспілки чи профспілкового представника.
У разі оформлення звільнення на п. 4 ст. 36 КЗпП посилання не здійснюється, оскільки цей пункт не є нормою прямої дії. Існують спеціальні норми, що дозволяють суб'єктам трудових відносин розірвати трудовий договір чи вимагати його розірвання (ст. 38, 39, 40, 41 КЗпП тощо). Тобто згадана норма на практиці не застосовується.