Звільнення в разі призову або мобілізації власника-фізособи (п. 10 ст. 40 КЗпП)


◦ Трудовi вiдносини
◦ Звільнення працівників

Розірвання трудового договору в разі призову або мобілізації власника — фізичної особи під час особливого періоду відбувається згідно з п. 10 ст. 40 КЗпП. Ця підстава для звільнення з’явилася у 2014 р. А саме відповідно до Закону № 1275 частину першу ст. 40 КЗпП було доповнено новим п. 10. Згідно з положеннями цього пункту трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані в разі призову або мобілізації власника — фізичної особи під час особливого періоду

Законодавством не встановлено обов’язку роботодавця заздалегідь попереджати працівника про припинення трудових відносин за згаданою підставою. Також не передбачено виплачувати в такому разі вихідну допомогу.

Але необхідно звернути увагу на деякі особливості застосування п. 10 ст. 40 КЗпП:

  • власник — фізична особа лише має право, але не зобов’язаний звільнити працівника;
  • звільнити працівника неможливо, якщо йдеться про призов власника — фізичної особи на військову службу у звичайний, а не в особливий період. 

Законом № 1275 було також внесено зміни й до ст. 47 КЗпП, відповідно до яких у разі мобілізації власника — фізичної особи свої обов’язки щодо проведення розрахунку з працівником він може виконати протягом місяця після демобілізації без застосування санкцій і штрафів. Тобто фактично звільнити працівника можливо, але, на відміну від юридичної особи, розрахунки в разі звільнення проводитимуться лише після повернення власника-фізособи після демобілізації.

Також у зв’язку із застосуванням цієї норми постають питання, зокрема, щодо того, як діяти із: 

  • забороною звільнення працівника під час його тимчасової непрацездатності та в період перебування у відпустці;
  • захищеними категоріями працівників (ст. 184, 186-1 КЗпП). 

На думку автора, оскільки норма п. 10 ст. 40 КЗпП стосується звільнення з ініціативи роботодавця, заборони щодо припинення трудових відносин у таких ситуаціях законодавець не скасував. Хоча на практиці це може бути проблематичним. Швидше за все, оскільки фізична особа — підприємець — це не юридична особа, якщо її призивають на службу, вона призупиняє свою діяльність з незалежних від неї причин. Тож, як правило, працівники, які працюють у такого роботодавця, звільняються за згодою сторін чи за власним бажанням. Усе ж таки за вищезгаданих обставин не рекомендуємо звільняти працівників за п. 10 ст. 40 КЗпП, оскільки це може бути підставою для судового спору. 

Звертаємо увагу, що фізособа-підприємець має вести майже всю кадрову документацію, зокрема, видавати накази.

Тому звільнення працівника відбувається на підставі наказу та без згоди профспілки. Також законодавством встановлено, що фізособа-підприємець має укладати з працівником письмовий трудовий договір, типова форма якого встановлена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 р. № 260. Пунктом 17 типової форми передбачено рядок, в якому вказуються підстави розірвання трудового договору з посиланням на відповідні статті КЗпП, наприклад: «Трудовий договір розірвано у зв’язку з призовом (мобілізацією) власника — фізичної особи під час особливого періоду, п. 10 ст. 40 КЗпП України». Також у договорі необхідно вказати дату звільнення, яка відповідає даті, зазначеній у наказі. 

 

ПЕРЕДПЛАТА

за найкращими умовами звертайтесь у відділ передплати

0 800 214 008

або заходьте в

МАГАЗИН

«ЗАПИТАННЯ — ВІДПОВІДЬ»

Безкоштовна пряма телефонна лінія для передплатників

0 800 214 009
044 581 57 07

Пн-Пт з 10:00 до 15:00

ДЕМО ДОСТУП