Особа з інвалідністю внаслідок війни — це військовослужбовець, учасник бойових дій або інша особа (зокрема, цивільна), яка отримала поранення, контузію, каліцтво чи хворобу під час захисту Батьківщини, виконання військових обов’язків чи під час заходів із забезпечення національної безпеки, пов’язаних із збройною агресією РФ, і якій встановлено інвалідність.
Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. № 3551-XII передбачено надання пільг особам з інвалідністю внаслідок війни. А саме п. 17 ст. 13 цього Закону встановлено, що особи з інвалідністю внаслідок війни мають право на використання чергової щорічної відпустки в зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Проте відповідно до частини другої ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику в наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).
Отже, якщо підприємство, на якому працює працівник з інвалідністю внаслідок війни, не є об’єктом критичної інфраструктури і працівник не виконує робіт з виробництва товарів оборонного призначення або не залучений до виконання мобілізаційного завдання (замовлення), відмова в наданні додаткової відпустки особі з інвалідністю внаслідок війни в зручний для неї час вважатиметься порушенням норм законодавства.
Людмила ПОЛІЩУК
головна редакторка журналу «Кадровик України»