Трудове законодавство не визначає, як часто працівників можна залучати до роботи у вихідні дні.
Стаття 71 КЗпП забороняє роботу у вихідні дні, але визначає виняткові випадки, коли залучення до роботи у вихідні дозволяється. І ці випадки настільки виняткові, що малоймовірно, що вони можуть повторюватися щовихідні. Водночас їх достатньо, щоб у різні вихідні дні залучати працівників до роботи з різних підстав.
Частиною шостою ст. 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-ІХ встановлено, що у період дії воєнного стану не застосовуються, зокрема, норми ст. 71 і 73 КЗпП. Тому працівників можна залучати до роботи у вихідні дні й «у зв’язку з виробничою необхідністю».
Але й не в цьому справа. Ми керуємося КЗпП, який розроблявся ще 1971 р. і в який час від часу вносяться зміни, які мають на меті краще захистити права працівників. Так от, у той час робота у вихідні дні компенсувалася наданням іншого дня відпочинку протягом найближчих двох тижнів (і лише у виняткових випадках подвійною оплатою). Тому навіть якщо роботодавець і залучав працівника до роботи щовихідні (у виняткових випадках за ст. 71 КЗпП), працівник свого права на день відпочинку не втрачав. Тепер робота у вихідний день на вибір працівника компенсується або наданням іншого дня відпочинку, або оплатою в подвійному розмірі. Тому працівник має право вибирати подвійну оплату й працювати без вихідних.