Законодавчими актами, що визначають державні гарантії реалізації працівниками права на відпустки, є Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі – Закон про відпустки) та Кодекс законів про працю України.
Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-ІХ (далі – Закон № 2136) було внесено зміни до порядку надання та компенсації відпусток, розрахунку стажу для щорічних основних та додаткових відпусток, встановлено деякі обмеження, а також додано нові види відпусток.
Однак можливість оформлення протягом періоду воєнного стану щорічних додаткових, соціальних, навчальних та інших відпусток тривалістю та на умовах, визначених законодавством про відпустки, не обмежується Законом № 2136.
Законом про відпустки передбачено такі види додаткових відпусток:
- щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці (стаття 7);
- щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці та її тривалість (стаття 8);
- додаткові відпустки у зв’язку з навчанням, творча відпустка, відпустка для підготовки та участі в змаганнях, додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам революції гідності (розділ ІІІ, статті 13–16).
Таким чином, під час воєнного стану працівник має право, окрім основної щорічної відпустки, оформити додаткову відпустку.