Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» від 22.11.2023 р. № 3494-IX внесено зміни до порядку надання та використання відпусток.
Нові норми стосуються і відпусток без збереження заробітної плати, відповідно до яких за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на строк, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 30 календарних днів на рік.
На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки». Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін.
Час перебування у відпустках без збереження заробітної плати не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (частина 4 ст. 26 Закону України «Про відпустки»).
В обов’язковому порядку, за бажанням працівників, надається відпустка без збереження заробітної плати, які приступили до роботи після звільнення з військової служби у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації, тривалістю до 60 календарних днів (пункт 20 частини 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки»).
При цьому період, протягом якого особа перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, відповідно до абзацу 6 частини 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 р. № 1058-IV включається до страхового стажу.
Південне міжрегіональне управління Держпраці