До Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці (далі – Міжрегіональне управління) звернулась пані Людмила, внутрішньо переміщена особа, із запитанням, чи правомірні дії роботодавця, який вимагає написати заяви про надання відпусток на 90 днів, щоб “закрити” період її відсутності на роботі протягом року.
Інспектором праці Міжрегіонального управління проведено інформаційно-роз’яснювальну роботу щодо ефективних засобів дотримання законодавства про працю та запобігання можливим його порушенням та доведено до відома роботодавцю та заявниці, що ВПО або особа, що виїхала за кордон, має право взяти відпустку за власний рахунок (без збереження заробітної плати) строком до 90 днів.
Її можна взяти частинами або одразу, але не більше ніж 90 календарних днів упродовж дії воєнного стану.
Роботодавець не може відмовити працівнику в наданні цієї відпустки, але слід зауважити, що перебування в такій відпустці не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Отже, роботодавець більше не наполягав на написанні кількох заяв про надання відпусток тривалістю 90 календарних днів кожна, а надав безоплатну відпустку на період дії воєнного стану.