З метою актуалізації трудового законодавства Верховна Рада ухвалила Закон «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX (набув чинності 24.03.2022 р.; далі – Закон № 2136 ), який визначає особливості трудових відносин працівників підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, на період дії воєнного стану.
Відповідно до статті 10 Закону № 2136 заробітна плата має виплачуватися на умовах, визначених трудовим договором. Закон не позбавляє працівників доплат, надбавок, премій та інших гарантій в оплаті праці, а також не обмежує прав роботодавців за рахунок власних коштів встановлювати додаткові гарантії в оплаті праці працівникам порівняно з чинним законодавством.
Згідно зі статтею 9-1 КЗпП підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників. Статтею 7 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII також передбачено право роботодавців за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникам пільги і компенсації, не передбачені законодавством.
Таким чином, за наявності фінансових можливостей роботодавці можуть встановлювати підвищений розмір заробітної плати своїм працівникам, що працюють в зоні активних бойових і можливих бойових дій, в тому числі на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці (ст. 100 КЗпП).
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. (ст. 1 Закону «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР)
Відповідно до ст. 97 КЗпП форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов’язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою статті 97 КЗпП.
При визначенні умов оплати праці мають бути враховані окремо умови праці працівників:
- на роботах з нормальними умовами праці;
- на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці (ст. 100 КЗпП).
Крім вищевикладеного звертаємо увагу, що умови підвищеної оплати праці в зоні активних бойових дій та на прифронтових територіях для окремих категорій працівників (медиків, працівників державних органів та органів місцевого самоврядування) повинні встановлюватись з урахуванням особливостей, визначених спеціальними законами і підзаконними нормативно-правовими актами.