Відповідно до ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається в разі:
- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
- відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з питань охорони праці та протипожежної охорони;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
Під час відсторонення від роботи дія трудового договору не припиняється, але працівник тимчасово до роботи не допускається. При цьому на період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.
Відсторонення від роботи або іншої діяльності здійснює власник підприємства або уповноважений ним орган шляхом видання наказу (видання усного розпорядження з наступним виданням наказу) та вжиття заходів щодо контролю за його виконанням.
За період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати сплата страхового внеску на соціальне страхування не здійснюється, і такий період до страхового стажу не зараховується.
Якщо буде встановлено, що в порушення ст. 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв’язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу відповідно до ст. 235 КЗпП України.
Також відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» трудовий договір може бути призупинено у зв’язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.