Роботодавець на прохання працівника може надати йому відпустку без обмеження тривалості, але на період воєнного стану, проте може й відмовити (ст. 26 Закону України "Про відпустки"). У разі надання відпустки за такою підставою час перебування в ній зараховується до стажу роботи, що дає право на основну щорічну відпустку.
Водночас роботодавець у період дії воєнного стану за заявою працівника, котрий виїхав за межі України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, обов’язково має надати йому відпустку без збереження заробітної плати.
Тривалість визначається в заяві, але не може перевищувати 90 днів за весь період воєнного стану, навіть якщо працівник звертався з подібною заявою кілька разів (ч. 4 ст. 12 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"). Час перебування у такій відпустці не зараховується до стажу роботи, що дає право на основну щорічну відпустку.
Джерело: Південно-Східне міжрегіональне управління Держпраці