Позивач оскаржив звільнення його з роботи у зв’язку зі скороченням штату згідно з п. 1 частини першої ст. 40 КЗпП, а також просив поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Місцевий та апеляційний суди позовні вимоги задовольнили.
Колегія суддів Цивільного суду ВС із таким висновком погодилась, вказавши таке. Згідно з частиною другою ст. 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Відповідно до ст. 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому роботодавець зобов’язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Суди встановили, що позивачеві не були запропоновані всі наявні на підприємстві вакансії, включаючи 15 відокремлених підрозділів підприємства. Також ВС зазначив, що позивач є членом профспілки, однак відповідач не звертався до неї з письмовим поданням про надання згоди на звільнення, як того вимагає ст. 43 КЗпП. Відповідну постанову по справі № 487/2191/17 ВС прийняв 06.05.2020 р.
Детальну інформацію щодо судових рішень можна знайти в кожному номері журналу «Кадровик України».