Згідно з вимогами Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX (далі – Закон № 2136) (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 р. № 2352-IX):
1. У період дії воєнного стану працівникові надається відпустка без збереження заробітної плати без обмеження її тривалості згідно зі ст. 12 Закону № 2136.
2. У період дії воєнного стану відпустка без збереження заробітної плати надається будь-якому працівнику незалежно від його категорії чи статусу, за його заявою та погодження роботодавцем.
3. У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку згідно з п. 4 ст. 9 Закону України «Про відпустки».
Працівник має підтвердити той факт, що він «виїхав за межі території України» або «набув статусу внутрішньо переміщеної особи». Спосіб підтвердження факту виїзду за межі України не визначається законом, відтак рішення щодо надання відпустки в цьому випадку прийматиметься роботодавцем на підставі наданих працівником доказів, які в достатній мірі підтверджують цей факт. У разі повернення працівника, який перебуває у зазначеній відпустці, на територію України, виходячи з умов її надання, особа втрачає право вимагати продовження такої відпустки.
У період дії воєнного стану працівник має право на відпустку без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та з інших причин на строк, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, але не більше 15 календарних днів на рік згідно з частиною першою ст. 26 Закону України «Про відпустки».
Джерело: Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області