Порядок та умови відбування кримінальних покарань, зокрема виконання виправних робіт, встановлено кримінально-виконавчим законодавством України, до якого належить Кримінально-виконавчий кодекс України та відповідні нормативно-правові акти цієї сфери. Тож у статті розглянемо основні положення згаданого кодексу, що стосуються правовідносин між роботодавцем та особою, засудженою до виправних робіт
- Нормативно-правові акти до теми:
- Кримінально-виконавчий кодекс України від 11.07.2003 р. № 1129-IV (далі — КВКУ);
- Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58 (далі — Інструкція № 58);
- Інструкція про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань, затверджена наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань, МВС України від 19.12.2003 р. № 270/1560 (далі — Інструкція № 270/1560)[1].
Україна зробила значні кроки вперед на шляху демократизації сфери відбування покарання засудженими особами. Відповідні правові новели містяться насамперед в КВКУ. Наприклад, кримінальні покарання на сьогодні не завжди пов’язані з позбавленням волі. У деяких визначених законом випадках застосовуються:
— майнові покарання, такі як штраф;
— виправні роботи.
Зауважимо, що виправні роботи зазвичай асоціюються …