Стилістичні помилки у слововживанні: яке слово обрати?

Чистота усного мовлення та грамотність на письмі зазвичай залежить саме від правильного слововживання, адже багато помилок спричинені калькованими з російської мови словосполученнями. Тож у цьому матеріалі ми вкотре звернемо увагу на найпоширеніші помилки у слововживанні та наведемо нормативні форми, які, сподіваємося, допоможуть зробити вашу мову чистішою та милозвучнішою.

«Складні» дієслова

Чомусь найбільше помилок ми робимо, використовуючи не ту форму дієслова. Наприклад, досить часто можна почути добряче замерз поки доїхав до роботи. Але за нормами української мови у такому контексті правильно казати змерз. Але слово «замерзнути» також вживається, проте в дещо іншому значенні. Наприклад, у холодильнику морозиво швидко замерзло.

Тож варто розрізняти нюанси значень цих двох схожих на перший погляд слів: змерзнути, змерзати — відчути холод; замерзнути, замерзати — стати твердим від холоду, перетворитися на кригу; згинути від холоду.

Так само, поширеним є вислів піддати сумніву: він не прагнув піддавати сумніву його аргументи. Часто зустрічається у діловому мовленні і слово піддати: піддати сумніву, піддати стягненню, піддати суду. Це не відповідає нормі, тож у різних випадках варто послуговуватися притаманними українській мові відповідниками: узяти, накласти, наразити, віддати. Наведемо приклади правильного слововживання у Таблиці 1.

Таблиця 1

Варто зазначити лише один випадок, коли доцільно використовувати саме слово піддати. Воно правильне на позначення фізичної допомоги для підняття важких речей: хлопець допоміг піддати йому величезний мішок.

Подекуди можна почути фразу ми відчиталися про витрати коштів у відрядженні. Здається, що в українській мові є слово читати, отже, від нього можна утворити і дієслово відчитатися. Але це не так, адже таким чином ми просто калькуємо російський відповідник. В українській мові є окреме слово на позначення письмового чи усного повідомлення офіційній особі або організації про свою роботу — це звіт. Тож про витрачені у відрядженні кошти ми звітуємо. А правильно ця фраза звучатиме так: ми прозвітували про витрати коштів у відрядженні.

Обираємо відповідний іменник

Досить часто плутанину у слововживанні спричиняють такі схожі, але все ж відмінні за значенням слова, як стосунки, відносини та взаємини. Слово стосунки варто вживати лише у значенні «особисті зв’язки між людьми» — я ніяк не можу налагодити стосунки з матір’ю. В усіх інших випадках користуємося відповідниками — відносини (на позначення суспільно-економічних зв’язків) і взаємини (стосунки між людьми). Сюди ж додається і помилкове вживання слова відношення (рос. отношения), яке часто плутають з вищезазначеними словами. Але відношення ― це взаємозв’язки між предметами, явищами. Це слово вживається передусім у фізичних, хімічних, математичних термінах: арифметичне відношення, відношення поверхонь. Запам’ятайте також, що російське слово «отношение» перекладається українською як ставлення ― характер поводження з ким-, чим-небудь: зневажливе ставлення до старших. Деякі нюанси слововживання наведено у Таблиці 2.

Таблиця 2

До іменників, значення яких часто плутають, належить група слів на позначення спільноти людей: спілка, товариство, угруповання. У кожного з цих слів є свої нюанси значення, які варто враховувати, вживаючи їх у мовленні. Часто на позначення спільноти також цілком помилково вживають кальку з російської мови — співтовариство. У Таблиці 3 наведено найпоширеніші варіанти помилок і правильного вживання цих слів.

Таблиця 3

І трохи про прикметник

У вживанні прикметників помилки трапляються не так часто, проте все ж їх припускаються. Наприклад, досить важко, на перший погляд, розрізнити значення таких прикметників, як робітничий і робочий. Але все досить просто: робітничий — той, що стосується робітника, а робочий — роботи. Тобто робітничі заворушення, робітнича партія, але робоча поверхня. Часто у документах можна зустріти слово робочий (калька з російської — рабочий) на позначення людини, яка працює. У такому випадку варто використовувати слово робітник.

У юридичній практиці часто використовуються слова невід’ємний і невідчужуваний. Яка ж між ними різниця і яке з цих слів варто використовувати? Як завжди, все залежить від контексту. Якщо йдеться, наприклад, про частину території якоїсь країни, використовуємо слово невіддільна (невідокремна): Донбас — невіддільна частина України. Якщо йдеться про якусь обов’язкову умову, варто вживати слово неодмінна: неодмінною умовою досягнення успіху є наполегливість. Ну і на останок на позначення права людини, якого неможливо її позбавити використовується слово невідчужуване: невідчужуване право на отримання грошей.

Серед прикметників переважний, переважальний і панівний може заплутатися навіть філолог. Тож, заглядаючи у словник, читаємо, що переважний ― той, що виявляє перевагу над кимось або у чомусь: розпочався впертий бій, але ворог, вочевидь, переважав силою. Якщо ж йдеться про щось найбільш поширене: панівні ідеї певного суспільства; також це слово має ще два значення ― який має владу, знаходиться при владі: панівним класом у Київській Русі були феодали…; або який підноситься над чим-небудь: висота була панівною у цій місцевості, панівні вітри. А от слово переважальний бажано замінити на словосполучення що переважає: думку, що нині переважає у суспільстві, не варто зневажати соціологам.

Відповідь на запитання

У зразках запитань, які можуть бути на тестуванні, зустрічається таке, що стосується саме правильного слововживання:

Потребує редагування словосполучення:

• взаємини в родині;
• стосунки між людьми;
• відношення в колективі.

З огляду на викладене вище, можна впевнено сказати, що помилковим буде саме останнє словосполучення: відношення в колективі.