Відпустки сумісникам


◦ Трудовi вiдносини
◦ Заміна відсутнього працівника
◦ Сумісництво і суміщення
◦ Час відпочинку
◦ Відпустки

Трудове законодавство надає працівникам право укладати трудовий договір на одному або одночасно декількох підприємствах (якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін). Тож на цю категорію працівників поширюються такі ж законодавчі норми, як і на інших працівників. Розглянемо різні аспекти надання сумісникам відпусток.


 

Які особливості надання відпусток сумісникам?

Конституція України гарантує право на відпустки всім громадянам, які перебувають у трудових відносинах. Що характерно, на сьогодні не існує спеціального нормативно-правового акту, який би регламентував порядок роботи за сумісництвом. Однак є два загальних документи, які нас цікавлять у контексті зазначеної теми. Йдеться про Постанову № 245 і Положення № 43, якими часто користуються в таких випадках. 

Сумісництво — це виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (фізичної особи — підприємця) за наймом. Ці документи поширюються лише на підприємства державної (комунальної) форми власності. Однак суб’єкти господарської діяльності недержавної форми власності через брак спеціальних норм також користуються ними.

Незалежно від того, за основним місцем роботи чи за сумісництвом зайнятий працівник, він має право на щорічну відпустку. 

Такий висновок випливає зі ст. 2 Закону про відпустки, в якій йдеться про те, що громадяни України, які перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, мають право на відпустку. 

Це право забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості зі збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених Законом про відпустку. Це право також поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які працюють в Україні та мають право на відпустки нарівні з громадянами України.

Згідно з ч. 3 ст. 56 КЗпП робота на умовах неповного робочого часу (у т. ч. робота сумісників, які працюють неповний робочий день) не тягне за собою жодних обмежень обсягу трудових прав працівника. Відповідно до стажу, що дає право на щорічну відпустку за сумісництвом, зараховуються відпрацьовані працівником дні, незалежно від тривалості зайнятості працівника протягом робочого дня (зміни). 

До того ж Законом про відпустки не передбачено винятків щодо включення відпусток сумісників до графіка відпусток. Як відомо, черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням із профспілкою чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводяться до відома всіх працівників. Під час складання графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку. Про це йдеться у ч. 10 ст. 10 Закону про відпустки. Таким чином, відпустки сумісників потрібно включати до графіка відпусток.
 

Які є види відпусток для сумісників та яка їх тривалість?

Для працівників, які працюють за сумісництвом, трудове законодавство, окрім щорічної основної відпустки, передбачає право одержувати щорічну додаткову відпустку зі шкідливими та важкими умовами праці та за особливий характер праці, залежно від зайнятості в цих умовах. 

Окрім цього, такому працівнику надається додаткова відпустка, якщо він працює зі шкідливими та важкими умовами не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв. 

Право на додаткову відпустку за ненормований робочий день сумісники не мають, адже чинне законодавство встановило для сумісників нормований робочий час. 

Працівники-сумісники також мають право на додаткові відпустки у зв’язку з навчанням. Однак варто звернути увагу на одну відмінність у наданні сумісникам такого виду відпустки. Як йдеться у ст. 217 КЗпП, середня заробітна плата за час додаткових відпусток у зв’язку з навчанням за працівниками зберігається за основним місцем роботи. Тому щоб оформити таку відпустку, сумісник має подати роботодавцю заяву та довідку-виклик вишу або засвідчену в установленому порядку її копію. Це надасть роботодавцю підставу скласти та видати наказ про надання додаткової відпустки у зв’язку з навчанням без збереження заробітної плати. 

Окремо додамо, що працівники-сумісники мають право на соціальні відпустки, передбачені ст. 17–19¹ Закону про відпустки. Йдеться про: 

  • відпустку у зв’язку із вагітністю та пологами; 
  • відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; 
  • додаткову відпустку працівникам, які мають дітей (у т. ч. у зв’язку з усиновленням);
  • відпустку при народженні дитини.

Зауважимо, що соціальні відпустки сумісникам на державних (комунальних підприємствах, установах та організаціях надаються одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

 

Тривалість відпустки 

Встановлено, що як зовнішній, так і внутрішній працівник-сумісник отримує відпустку тривалістю не менше ніж 24 календарні дні, і це не залежить від того, яка у сумісника зайнятість. Сумісники, які безперервно працюють на підприємстві менше ніж шість місяців, за бажанням можуть одержати повну тривалість щорічної відпустки одночасно із відпусткою за основним місцем роботи. Про це йдеться у п. 6 ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки. В наступні роки роботи цю перевагу сумісник втрачає. 

 

Щорічна основна відпустка працівнику-суміснику

Норми що застосовуються до надання щорічної основної відпустки у сумісника аналогічні нормам, які використовуються для надання такої відпустки основному працівнику. 

Сумісники мають право на оплачувану щорічну основну відпустку повної тривалості. 

Робота в режимі неповного робочого часу на встановлену тривалість щорічної основної відпустки не впливає. Як відомо, мінімальна тривалість щорічної основної відпустки працівника — 24 календарних дні. Тож сумісник може прохати про надання йому щорічної основної відпустки (24 календарних дні) повністю або частинами, якщо такий варіант йому підходить більше. Тобто визначити її тривалість на власний розсуд. 

Існують певні особливості в наданні таких відпусток працівникам-сумісникам. Ідеться про те, що щорічну відпустку на роботі за сумісництвом працівник за бажанням може взяти одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Отже, одночасне використання відпусток працівником-сумісником одразу в усіх роботодавців є його правом, однак не є обов’язковим. Він може піти у відпустку за основним місцем роботи, але продовжити працювати за сумісництвом (і навпаки). Може піти одночасно у щорічну відпустку за основним місцем роботи, а може використати відпустки окремо, і роботодавець (за місцем роботи сумісника) не має права йому відмовити в цьому.

Це ж саме стосується працівників — внутрішніх сумісників, які так само як і зовнішні сумісники, за власним бажанням можуть використовувати всі свої відпустки в різний час. Оскільки такі працівники за основним місцем роботи та на роботі за сумісництвом працюють за різними трудовими договорами. 

Однак внутрішні сумісники, які працюють у державних і комунальних підприємствах, відпочивають протягом одного «строку», оскільки сумісницька відпустка надається їм одночасно з основною. На це вказують норми п. 3 Постанови № 245, а також нагадується в листі Міністерства соціальної політики України від 12.09.2016 р. № 1294/13/84-16.

Фахівці Управління Держпраці раніше озвучували свою позицію щодо встановлення для внутрішнього сумісника графіка роботи в години та дні, що не збігаються із графіком роботи установи. Вони зазначили, що до працівника — внутрішнього сумісника такий спеціальний графік можна застосовувати й це не буде суперечити трудовому законодавству. Вони виходили з того, що робочий час за основним місцем роботи та робочий час за внутрішнім сумісництвом не перетинаються. Відпрацьований внутрішнім сумісником час у нічні, понаднормові години, у вихідні підраховують окремо за різними місцями роботи й оплачують за ставкою, встановленою для посади. 

Трудові відносини з працівником — внутрішнім сумісником оформлюються завжди окремо від основної роботи, адже виконувати роботу такий працівник має в окремо відведений для цього робочий час. Тому і табель обліку робочого часу на внутрішнього сумісника теж потрібно вести окремо. А на підставі даних обліку табеля за підсумками місяця за фактично відпрацьований час суміснику має бути нарахована заробітна плата, окремо від основної посади. До того ж заробітну плату сумісникові виплачують за фактично виконану роботу. Роботодавець має право встановити для внутрішнього сумісника окремий графік роботи. 

Коли ж з’являється у працівника-сумісника право на таку відпустку? Згідно з п. 6 ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки працівники-сумісники у перший рік роботи мають право взяти щорічну основну відпустку повної тривалості до настання шестимісячного строку безперервної роботи на цьому підприємстві одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Однак якщо тривалість відпустки за основним місцем роботи перевищує тривалість відпустки за сумісництвом, то роботодавець має надати йому відпустку без збереження заробітної плати на період до закінчення відпустки за основним місцем роботи, але якщо у працівника-сумісника буде таке бажання. 

 

Щорічна додаткова відпустка працівнику-суміснику

Для сумісника трудове законодавство передбачає право отримувати щорічну додаткову відпустку зі шкідливими та важкими умовами праці та за особливий характер праці. 

Право на таку додаткову відпустку надають працівникам-сумісникам згідно зі Списком 1. На це звертається увага у ст. 7 Закону про відпустки. 

Окрім цього, відповідно до ст. 8 Закону про відпустки можливість піти у щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці мають працівники за Списком  2. Однак право на такі відпустки може настати лише в тому випадку, коли час фактичної зайнятості працівника в зазначених умовах/роботах становить не менше половини тривалості робочого дня, установленої для працівників виробництв, цехів, професій чи посад (п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки). Це правило поширюється і на працівника-сумісника, якщо на підставі затвердженого графіка роботи він зайнятий на шкідливих/особливих умовах/роботах не менше половини тривалості робочого часу, встановленого для працівників, які працюють у таких умовах/роботах.

Тривалість додаткової відпустки за особливий характер праці залежатиме від кількості днів, відпрацьованих працівником у таких шкідливих/особливих умовах/роботах. 

На це звертається увага в листі Міністерства соціальної політики України від 28.08.2013 р. № 116/13/32-13. Якщо сумісник зайнятий неповний робочий день, наприклад, дві або три години на день за восьмигодинного робочого дня, то тоді дні роботи на умовах неповного робочого часу йому не зараховують до стажу, який дає право на «шкідливу»/«особливу» додаткову відпустку. Таке застереження міститься в листі Міністерства праці та соціальної політики України від 22.03.2010 р. № 49/0/010/80-10.

Інша справа, коли йдеться про відпустку за ненормований робочий день. У такому випадку сумісникам, які працюють на умовах неповного робочого дня, не надається щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день. Таке роз’яснення закріплене у п. 3 листа Міністерства праці та соціальної політики України від 03.03.2011 р. № 162/13/84-11

Оскільки ненормований робочий день не може бути встановлений для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем, то й відпустка тут не надається. Це роз’яснення наводиться у п. 2 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.10.1997 р. № 7. 

У разі поєднання неповного робочого дня та тижня додаткова відпустка за ненормований робочий день також не надається.

 

Безоплатні відпустки працівникам-сумісникам 

Законодавство гарантує право на відпустки всім громадянам, які перебувають у трудових відносинах. 

Працівники-сумісники мають, як і решта працівників, зайнятих за основним місцем роботи, право на відпустки без збереження заробітної плати, передбачені ст. 25–26 Закону про відпустки, а також іншими законами. 

Такі працівники мають право одержати обов’язкову відпустку без збереження заробітної плати на строк до закінчення відпустки за основним місцем роботи. Про це йдеться у п. 14 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки. Ці норми стосуються випадків, коли за основним місцем роботи є право на відпустку, а за сумісництвом — ні, або якщо за основним місцем роботи тривалість відпустки більша, ніж за сумісництвом.

До того ж, якщо йдеться про додаткову оплачувану навчальну відпустку за основним місцем роботи, то на її період на роботі за сумісництвом обов’язково треба надавати працівнику-суміснику відпустку без збереження заробітної плати згідно з п. 14 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки до закінчення відпустки за основним місцем роботи. На це вказується в листі Міністерства соціальної політики України від 12.09.2016 р. № 1294/13/84-16.

 

Який порядок надання щорічних відпусток?

У загальних рисах порядок надання щорічних відпусток регулюється Законом про відпустки. Зокрема: 

  • щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на підприємстві за бажанням сумісника надаються одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
  • відпустка без збереження заробітної плати за бажанням сумісника обов’язково надається на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи.

Порядок надання щорічних відпусток сумісникам, які працюють у державних установах, має свої особливості, адже відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

Дія Постанови № 245 і Положення № 43 поширюється винятково на працівників установ державної форми власності, а тому на підприємствах іншої форми власності зазначену норму можна застосувати лише як рекомендацію.

Алгоритм надання відпусток сумісникам має стандартну схему: 

  • складання графіку відпусток;
  • написання працівником заяви про надання відпустки;
  • видання наказу про надання відпустки; 
  • нарахування «відпускних»; 
  • виплата.

В заяві про надання відпустки працівник має вказати, який саме тип відпустки потрібен, наприклад, щорічна основна, без збереження заробітної плати тощо. Також у заяві працівник має зазначити обставини та бажану тривалість такої відпустки.

 

Зразок графіка відпусток підприємства на поточний рік

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РОЗМАЙ»
 

ПОГОДЖУЮ                                                                                 ЗАТВЕРДЖУЮ
Представник трудового колективу                                                       Директор
Шульга     Шульга І. А.                                              Карпенко     Карпенко О. М.
04.01.2021 р.                                                                                       04.01.2021 р.

 

ГРАФІК ВІДПУСТОК
працівників
на 2021 р.

 

Підрозділ

Прізвище,

ініціали працівника

Посада

Вид відпустки

Місяць надання

Перенесення відпустки

Підпис працівника про ознайомлення з графіком

Підстава

Новий період

Адміністрація

Гончар Т. І.

заступник директора

основна

липень

   

Гончар

Бухгалтерія

Лисенко А. В.

головний бухгалтер

основна

серпень

   

Лисенко

Відділ кадрів

Чайка Н. І.

начальник відділу

основна

травень

   

Чайка

Кушнір Л. О.

інспектор з кадрів

основна та додаткова

серпень

грудень

бажання працівника

Кушнір

<…>

             

 

 

Зразок заяви працівника про надання безоплатної відпустки 

Директору ТОВ «Розмай»
Карпенку О. М.
інспектора з кадрів
відділу кадрів
Кушнір Л. О.

Заява

Прошу надати мені відпустку без збереження заробітної плати у зв’язку із сімейними обставинами тривалістю п’ять календарних днів, з 12.07.2021 р.

 

08.07.2021 р.              Кушнір

 

Як нараховуються заробітна плата за час відпустки суміснику?

Згідно зі ст. 102¹ КЗпП працівники-сумісники отримують заробітну плату за фактично виконану роботу на підставі табеля обліку робочого часу.

Табельник або особа, на яку покладено виконання цих обов’язків, проставляє відмітки про фактичне використання робочого часу за кожний робочий день (зміну). Кількість відпрацьованого часу вказується в годинах, а умовні позначення вносять лише на підставі офіційних документів.

Відпустки оплачуються відповідно до ст. 21 Закону про відпустки, якою передбачено, що заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку, а порядок її обчислення та виплати компенсації за невикористані дні відпустки встановлюється урядом.

Середня заробітна плата працівникам для оплати часу відпусток та виплати компенсації за невикористані дні відпустки обчислюється на підставі положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100. 

Згідно з п. 2 цього Порядку середня заробітна плата для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки обчислюється, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплаті компенсації за невикористані відпустки.

В контексті досліджуваної теми варто зазначити, що середня заробітна плата для оплати часу щорічної відпустки обчислюється за основним місцем роботи та за сумісництвом окремо.

Інші деталі нарахування стосуються винятково бухгалтерії, тому наводитися не будуть. 

Що стосується питання компенсації за невикористану відпустку, наприклад, якщо працівник-сумісник вирішить звільнитися, не використавши дні щорічної відпустки, що належать йому за законом, за таких умов йому, як і основному працівнику, належить грошова компенсація за всі невикористані дні такої відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. 

Частинами 3–6 ст. 24 Закону про відпустки вказано, що в разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням має бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник. 

Також за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. Тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не має бути меншою за 24 календарних дні. 

Особам віком до 18 років, у т. ч. сумісникам, заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається. 

У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, виплачується спадкоємцям.

Таким чином, на працівників-сумісників, як і на звичайних працівників, практично у повному обсязі поширюються всі норми трудового права, в т. ч. у частині надання відпусток. Усі наведені вище нюанси слід враховувати в кадровій практиці, щоб уникнути помилок та не наразитись на штрафні санкції чи судові позови.


Список нормативно-правових актів, використаних у статті
  • Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. № 322-VIII, далі — КЗпП
  • Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР, далі — Закон про відпустки
  • Постанова КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 р. № 245, далі — Постанова № 245
  • Наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 28.06.1993 р. № 43, далі — Положення № 43
  • Постанова КМУ «Про затвердження списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці» від 17.01.1997 р. № 1290, далі — Список 1 і Список 2
     

ПЕРЕДПЛАТА

за найкращими умовами звертайтесь у відділ передплати

0 800 214 008

або заходьте в

МАГАЗИН

«ЗАПИТАННЯ — ВІДПОВІДЬ»

Безкоштовна пряма телефонна лінія для передплатників

0 800 214 009
044 581 57 07

Пн-Пт з 10:00 до 15:00

ДЕМО ДОСТУП