Працівник має спір із роботодавцем щодо поновлення на роботі за прогул, оскільки в цей час (на його думку) він перебував в оплачуваній щорічній відпустці, про що заявою, надісланою поштою, повідомив роботодавця.
Така позиція працівника програшна в суді.
Працівник надіслав поштою заяву про надання щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 24 дні (не в період, вказаний у графіку відпусток) і не вийшов на роботу. Така відпустка, по суті, є самовільною, оскільки роботодавець згоди на відпустку в цей період не надавав, наказ на вказаний період не видавав, своєчасної оплати не здійснив.
У працівника є право на щорічну відпустку тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік (ст. 6 Закону України “Про відпустки”).
Період відпустки працівник може використовувати на свій розсуд. Але черговість надання відпусток визначається графіками. Період відпустки узгоджується між працівником і роботодавцем (ст. 10 Закону України “Про відпустки”).
Тобто дні щорічної відпустки працівник повинен погоджувати з роботодавцем. Якщо період відпустки потрібно перенести, узгодьте це письмово.
Звертаю увагу, що є перелік осіб, яким щорічні відпустки надаються в зручний для них час, наприклад, особам з інвалідністю, жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років, одинокій матері або батьку, бабі або діду, що виховують дитину до 15 років, дружинам військовослужбовців.
Якщо ви до цього переліку не належите, то у відпустку можна йти лише за графіком і в період, погоджений із роботодавцем.
Таким чином, працівник використав дні відпустки самовільно, без належного погодження з роботодавцем, тож останній і звільнив його за прогул.
