Відпустка за основним місцем роботи більша, ніж на роботі за сумісництвом: як діяти


◦ Трудовi вiдносини
◦ Заміна відсутнього працівника
◦ Сумісництво і суміщення
◦ Час відпочинку
◦ Відпустки
Сестра медична молодша стаціонарного відділення іде у відпустку на 42 к. дн. (24 к. дн. — основна відпустка та 18 к. дн. — додаткова відпустка за шкідливі умови праці). Вона також працює за сумісництвом неповний робочий час за професією робітника з обслуговування будівель, відпустка якого становить 24 к. дн. Чи може ця працівниця на роботі за сумісництвом взяти відпустку без збереження заробітної плати на 18 к. дн., оскільки відпустка за основною посадою більша? Чи може вона працювати за сумісництвом, перебуваючи у відпустці за основним місцем роботи?

Працівник, який працює за сумісництвом, має таке ж право на відпустку, як і працівник, який працює за основним місцем роботи. Згідно зі ст. 10 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) право працівника, який працює за основним місцем роботи, на отримання відпустки повної тривалості в перший рік роботи виникає після закінчення шести місяців його безперервної роботи на цьому підприємстві.

Що ж до працівників-сумісників, то їм відпустка повної тривалості надається незалежно від того, відпрацювали вони на підприємстві шість місяців чи ні. Сумісникам (за їх бажанням) надаються відпустки одночасно з відпусткою за основним місцем роботи в обов’язковому порядку.

Працівникам державних підприємств (організацій) згідно з п. 3 постанови КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 р. № 245 (далі — Постанова № 245) відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи не тільки в перший рік роботи, а й у наступні роки також і незалежно від їх бажання.

Якщо ж у працівника на основному місці роботи щорічна відпустка більшої тривалості, ніж на роботі за сумісництвом, то згідно з п. 14 ст. 25 Закону про відпустки він має право скористатися відпусткою без збереження заробітної плати, яка за бажанням працівника надається йому в обов’язковому порядку.

На державних підприємствах і в організаціях, щоб уникнути проблем з перевіряючими органами, інколи зобов’язують сумісника використовувати відпустку без збереження зарплати відповідно до п. 14 ст. 25 Закону про відпустки, якщо відпустка на основному місці роботи перевищує відпустку на роботі за сумісництвом, посилаючись на Постанову № 245. Але Закон про відпустки має вищу юридичну силу, ніж згадана Постанова, тому неправомірно змушувати працівника йти у відпустку без збереження заробітної плати.  

Отже, працівник, у якого щорічна відпустка за основним місцем роботи (на державному підприємстві) більша (42 к. дн.), ніж на роботі за сумісництвом (24 к. дн.), має право обрати один з таких варіантів:

  • на основному місці перебувати 42 к. дн. у відпустці, а за сумісництвом після використання 24 к. дн. вийти на роботу;
  • на основному місці роботи перебувати у щорічній відпустці 24 к. дн., а за 18 к. дн. узяти грошову компенсацію (згідно зі ст. 24 Закону про відпустки), а на роботі за сумісництвом також використати відпустку тривалістю 24 к. дн. У такому разі тривалість відпусток за основним місцем роботи і за сумісництвом буде однаковою;
  • на основному місці роботи перебувати у щорічній відпустці 42 к. дн., а на роботі за сумісництвом — 24 к. дн. При цьому на 18 к. дн. на роботі за сумісництвом оформити відпустку без збереження заробітної плати відповідно до п. 14 ст. 25 Закону про відпустки.

«ЗАПИТАННЯ — ВІДПОВІДЬ»

Безкоштовна пряма телефонна лінія для передплатників

0 800 214 009
044 581 57 07

Пн-Пт з 10:00 до 15:00

ПЕРЕДПЛАТА

за найкращими умовами звертайтесь у відділ передплати

0 800 214 008

або заходьте в

МАГАЗИН
ДЕМО ДОСТУП