Законодавством України встановлені державні гарантії права на відпустки працівників, визначено умови, тривалість і порядок надання їх працівникам.
Чинне законодавство містить дві норми, які регламентують надання працівнику відпустки без збереження зарплати:
- відпустки без збереження заробітної плати за бажанням працівника в обов’язковому порядку;'
- відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін.
Надання відпусток без збереження заробітної плати з ініціативи роботодавця законодавством про працю не передбачено.
Тобто оформлення відпусток без збереження заробітної плати є правом, а не обов’язком працівника.
У період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік.
Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.
У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику в наданні невикористаних днів щорічної відпустки.
Крім того, надання відпусток визначається графіками, які затверджуються роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників, і роботодавець може відмовити працівнику в наданні щорічної відпустки поза строками, визначеними графіком відпусток.
Враховуючи вищевикладене, працівник має право скористатися невикористаними днями щорічної відпустки, але за погодженням сторін, тобто роботодавця і працівника.