Згідно зі ст. 19 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) одинокій матері надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 Кодексу законів про працю України). Таким чином, відповідно до положень ст. 19 Закону № 504 для розлученої жінки, що виховує дитину, підставою для надання додаткової відпустки є наявність статусу одинокої матері.
Законодавством України про працю не передбачено строку давності, після закінчення якого працівниця – одинока мати втрачала б право на додаткову соціальну відпустку, передбачену ст. 19 Закону № 504. Якщо одинока мати, яка працює і сама виховує дитину, не користувалася зазначеною соціальною відпусткою, вона має на неї право починаючи з 2004 року — тривалістю 7 календарних днів за кожен календарний рік до виповнення дитиною повноліття, а з 2010 року — тривалістю 10 календарних днів. Тому якщо працівниця з якихось причин не скористалася цим правом і не використала цю відпустку за минулі роки, вона має право використати цю відпустку, а в разі звільнення (незалежно від підстав) роботодавець зобов’язаний виплатити такій працівниці компенсацію за всі невикористані дні відпусток.
Тлумачення поняття «одинока мати» надане в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 р. № 9. Згідно з п. 9 зазначеної постанови одинокою матір’ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі й у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері, вдову, іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.
Пункт 5 частини 12 ст. 10 Закону № 504 визначає одиноку матір (батька) як таких, які виховують дитину без батька (матері).
У п. 2 Порядку надання відпустки при народженні дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2021 р. № 693, вказано, що термін одинока мати вживається в такому значенні: це «мати, у актовому записі про народження дитини якої відомості про чоловіка як батька дитини внесені в установленому порядку за її вказівкою; мати дитини, батько якої помер, відповідно до рішення суду позбавлений батьківських прав, визнаний безвісно відсутнім або оголошений померлим, якщо ця дитина не була усиновлена іншим чоловіком».
Підсумовуючи наведені вище визначення для визнання розлученої жінки одинокою матір’ю, необхідною умовою є самостійне виховання дитини. Факт розлучення не надає автоматично статусу одинокої матері, водночас як і сплата аліментів не свідчить про те, що батько бере участь у вихованні дитини (для такого статусу важлива саме відсутність участі батька у вихованні, а не лише участь в утриманні дитини).
У законодавстві відсутній конкретний перелік документів, які можуть слугувати доказом того, що розлучена жінка виховує дитину самостійно (без батька).
Для жінки, яка виховує дитину без батька, документами для підтвердження права на отримання додаткової оплачуваної відпустки згідно зі ст. 19 Закону № 504 можуть бути:
- копія свідоцтва про народження дитини;
- копія свідоцтва про розірвання шлюбу;
- офіційно складений, оформлений і засвідчений у встановленому порядку документ, в якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини. Зокрема, для прикладу, таким документом може бути:
— рiшення суду про позбавлення вiдповiдача батькiвських прав;
— ухвала суду чи постанова слiдчого про розшук вiдповiдача в справi за позовом про стягнення алiментiв;
— акт, складений соцiально-побутовою комiсiєю, створеною первинною профспiлковою органiзацiєю чи будь-якою iншою комiсiєю, утвореною на пiдприємствi, в установi, органiзацiї, або акт дослiдження комiтетом самоорганiзацiї населення, у якому зi слiв сусiдiв (за наявностi їхнiх пiдписiв в актi) пiдтверджується факт вiдсутностi участi батька у вихованнi дитини;
— довiдка зi школи про те, що батько не бере участi у вихованнi дитини (не спiлкується з учителями, не забирає дитину додому, не бере участi в батькiвських зборах) тощо.
У колективному договорі сторони мають право встановити порядок створення і роботи відповідної комісії на підприємстві та підтвердження статусу одинокої матері (батька) і надання пільг і гарантій працівникам відповідно до законодавства і колективного договору.
Також підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за власні кошти можуть встановлювати додаткові порівняно із законодавством трудові й соціально-побутові пільги для працівників (ст. 9-1 КЗпП).