Основоположні права громадян, пов’язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України.
Статтею 32 КЗпП України визначено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених законодавством.
Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або обладнанні у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.
Тобто частиною другою статті 32 КЗпП України роботодавцю законодавчо надано право без згоди працівника здійснити такі дії:
- переміщати працівника в межах того ж підприємства на інше робоче місце;
- переміщати працівника в інший структурний підрозділ (тут встановлена додаткова вимога – структурний підрозділ має знаходитися в тій же місцевості);
- доручати роботу на іншому механізмі або агрегаті в межах спеціальності та кваліфікації (посади).
Отже, переведення відрізняється від переміщення тим, що в разі переведення працівнику доручається або інша робота, або та ж сама, але на іншому підприємстві, або робота на цьому ж підприємстві, але в іншій місцевості. А в разі переміщення працівник продовжує виконувати ту ж саму роботу, на тому самому підприємстві і в тій же місцевості, однак на іншому робочому місці, засобі праці чи іншому відділі.
Статтею 21 КЗпП України визначено, що працівник має виконувати роботу, яка визначена в трудовому договорі. Тобто роботодавець у разі переміщення не може виходити за межі трудового договору. В цьому випадку право роботодавця обмежене умовами трудового договору.
У пункті 31 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 р. № 9 зазначено, що переміщення не може бути безмотивним, не обумовленим інтересами виробництва.
Також Верховний Суд України у постанові від 01.11.2017 р. у справі № 6-1471цс17 роз’яснив, що норма статті 32 КЗпП України трактує поняття «переміщення» у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Переміщення може бути здійснене лише за умови, що не зміниться жодна з істотних умов трудового договору працівника.
Південне міжрегіональне управління Держпраці