Виплата вихідної допомоги в разі звільнення й досі залишається одним з найпоширеніших предметів трудових спорів.
Практика Верховного Суду свідчить: роботодавці нерідко неправильно застосовують ст. 44 КЗпП, що призводить до судових спорів та додаткових фінансових втрат.
Коли виплата є обов'язковою
Стаття 44 КЗпП гарантує вихідну допомогу, зокрема, у разі:
- звільнення у зв'язку зі скороченням чисельності або штату;
- ліквідації чи реорганізації підприємства;
- відмови працівника від продовження роботи у випадках, визначених законом;
- інших випадків, прямо передбачених ст. 44 КЗпП.
Що роз'яснив Верховний Суд
1. Право на вихідну допомогу виникає саме в день звільнення (постанова від 28.03.2025 р. у справі № 360/572/21).
Якщо працівника звільнено з підстав, передбачених ст. 44 КЗпП, роботодавець зобов'язаний провести повний розрахунок саме в день звільнення.
Невиплата вихідної допомоги є порушенням трудових прав працівника.
2. Спеціальний закон не завжди виключає застосування КЗпП.
У постанові від 19.12.2025 р. у справі № 640/8468/20 Верховний Суд підтвердив: якщо спеціальним законом не врегульовано питання виплати вихідної допомоги, застосовується ст. 44 КЗпП.
3. Вихідна допомога не виплачується автоматично.
Якщо посадову особу формально звільнили та цього ж дня призначили на ту саму посаду без фактичної втрати роботи, підстав для виплати вихідної допомоги немає.
Верховний Суд наголосив, що призначення вихідної допомоги — матеріально підтримати працівника на період пошуку нової роботи, а не створити необґрунтовану виплату.
Практичний висновок
Перед оформленням звільнення кадровій службі варто відповісти лише на три питання:
- Чи передбачає обрана підстава звільнення виплату вихідної допомоги?
- Який саме розмір допомоги встановлений ст. 44 КЗпП або спеціальним законом?
- Чи буде повний розрахунок проведено саме в день звільнення?
Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради