Багато ускладнень спричиняє застосування апострофа та м’якого знаку в українській мові. І хоча більшість проводить для себе аналогію з російською (твердий знак відповідає апострофу, а м’який використовується для пом’якшення), все одно є декілька нюансів, про які варто знати, щоб не припускатися помилок. Тим паче такі помилки впадають в очі в офіційно-ділових та рекламних матеріалах. Тож розглянемо усі нюанси вживання цих знаків в українській мові, які дадуть вам змогу уникнути помилок у письмі.
Вживання апострофа
Цей знак, як і його відповідник у російській мові (твердий знак), покликаний показувати твердість приголосного перед літерами я, ю, є, ї в таких випадках:
— після б, п, в, м, ф: б’є, в’ється, в’ялий, п’ють, м’ятний, солов’ї, кав’ярня, полум’яний, пам’ять, Прип’ять, торф’яний;
— після твердого р у кінці складу: пір’я, сузір’я, матір’ю, бур’ян, у Причорномор’ї;
— після к в імені Лук’ян і похідних від нього словах: Лук’яненко, Лук’янівка, Лук’янов;
— після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: без’язикий, від’їхати, з’ясувати, об’єднаний, під’їзд, возз’єднання, між’ярусний, пів’яблука, дит’ясла;
— у географічних назвах після губних (м, п, б, ф, в), задньоязикових (ґ, к, х) і р, а також після префіксів, що закінчуються приголосним, перед я, ю, є, ї: В’язники, Дем’янськ, Прокоп’євськ, П’ятигорськ, Ак’яр, Амудар’я, Гур’єв. Перед йо апостроф не пишеться: Муравйово. Якщо я, ю означають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишеться: Вязьма, Кяхта, Крюково, Рязань;
— у прізвищах апостроф пишеться після губних, задньоязикових і р перед я, ю, є, ї: Аляб’єв, Ареф’єв, Водоп’янов, В’яльцева, Григор’єв, Захар’їн, Луб’янцев, Пом’яловський, Прокоф’єв, Юр’єв. Але перед йо апостроф не пишеться: Воробйов, Соловйов. Якщо я, ю означають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишеться: Бядуля, Пясецький, Рюмін.
Апостроф не пишемо в таких випадках:
— перед я, ю, є, ї після букв, що позначають губні приголосні (б, п, в, м, ф), якщо перед ними стоїть приголосний, крім р, який належить до кореня слова: дзвякнути, морквяний, мавпячий;
— після р на початку складу, якщо наступні я, ю, є позначають його м’якість: рясно, бурю;
— перед йо: курйоз;
— перед я, ю, коли вони позначають пом’якшення попереднього приголосного: кювет, ряса.
Вживання м’якого знака
М’який знак, на відміну від апострофа, позначає не твердість, а м’якість попередньої приголосної. Його ми пишемо в таких випадках:
— після букв д, т, з, с, ц, л, н у кінці та в середині слів перед буквами, що позначають тверді приголосні звуки: молодь, біль, колись, донька, батько;
— у середині складу перед о: льотчик, сьомий, тьохкати;
— у прикметникових суфіксах -ськ(ий), -цьк(ий), -зьк(ий): український, ткацький, ризький;
— після букви н у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: серденько, тихесенький, малюсінький, повнісінькій;
— у буквосполученнях льц, ньц, ньч, льч, що походять із льк, ньк: ляльці, ляльчин (лялька); доньці, доньчин (донька);
— після букви л перед буквами, що позначають м’які приголосні звуки: рибальський, сільський;
— в словах іншомовного походження після м’яких д, т, з, с, л, н перед ї, йо, а також перед я, ю, є, які читаються як [йа], [йу], [йе]: адьє, конферансьє, монпансьє, пасьянс, ательє, барельєф, батальйон, мільярд, бутоньєрка, віньєтка, каньйон, В’єнтьян, Готьє, Нью-Йорк, Ньютон, Ньяса, Реньє тощо.
Досить часто роблять помилки у словах, що схожі в російській та українській мові: степ, плач, сімсот — варто запам’ятати, що в українській мові після губних та шиплячих звуків м’який знак не ставиться, адже вони є твердими, на відміну від російської мови, де ці звуки м’які.
Також м’який знак не пишемо в таких випадках:
— після р у кінці слова та складу: бібліотекар, календар (але Горький);
— між двома однаковими буквами, що позначають м’які подовжені приголосні: знання, стаття, буття, відлюддя, віддячити, волосся, галуззя, заміжжя, зілля, пасся, ранній, роззява;
— між двома м’якими приголосними — м’якість першого з них виникає як результат впливу наступного м’якого приголосного: ніжність, майбутнє, вінця, кінцівка, користю, ланцюжок, радість, світ, свято, слід, сміх, сніг, сніп, сьогодні, танцювати, щастя, але різьбяр (і різьбар), тьмяний і похідні від них;
— у буквосполученнях лц, нц, лч, нч, які походять від лк, нк: матінці (матінка), рибалці (рибалка);
— після н перед шиплячими та суфіксами -ськ(ий), -ств(о): менший, тонший, громадянство;
— після б, п, в, м, ф, р, ж, ч, ш, щ: дріб, приголуб, сипте, кров, вісім, верф, ніж, їж, знаєш, бачиш, піч, річ, борщ, морщ, воротар, гіркий, кобзар, перевір, тепер, Харків тощо. Винятком із цього правила є написання слова трьох;
— перед м’якими, пом’якшеними: свято, сніг, радість, велетенський, промінчик, кінчик, Уманщина. Але після букви л м’який знак ставиться: їдальня, читальня, Польща. Також варто запам’ятати такі слова: няньчити, бриньчати, женьшень, Маньчжурія;
— після ц у кінці слів — іменників чоловічого роду іншомовного походження: Галац, кварц, палац, паяц, Суец, шприц, а також у деяких вигуках: бац, буц, гоц, клац;
— після д, н, т перед суфіксами -ченк(о), -чук, -чишин: безбатченко, Панченко, Федченко; Радчук, Степанчук; Гринчишин, Федчишин,але після л пишеться ь: Михальченко, Михальчук;
— після л в іменникових суфіксах -алн(о), -илн(о): держално, пужално, ціпилно, але в зменшених формах ь пишеться: держальце, пужальце.
Якщо м’який знак вживається в початковій формі слова, то він зберігається й в усіх інших формах, а також у похідних словах незалежно від характеру подальшого приголосного: різьба — різьбар, тьма — тьмяний, Галька — Гальці, дівчинонька — дівчиноньці, письмо — на письмі, редька — редьці, але галка — галці, сторінка — сторінці, пасмо — у пасмі.
Відповідь на запитання
У зразках запитань, які можуть бути на тестуванні, зустрічається питання, що стосується саме вживання апострофа та м’якого знака:
У якому рядку обидва слова написані правильно?
- різдвяний, торф’яний;
- Св’ятослав, ательє;
- цвях, адьютант.
Якщо ви уважно читали статтю, то легко оберете правильну відповідь, а саме перший варіант: різдвяний, торф’яний.