Подвоєння у словах іншомовного походження

Досить часто спричиняє ускладнення написання слів іншомовного походження, які мають подвоєння в мові, з якої вони запозичені. Цьому питанню навіть присвячена одна із змін у новому правописі, що стосується скасуванню подвоєння -кк- у власних іменах іншомовного походження. Тож у цьому матеріалі розглянемо саме особливості відтворення українською слів, що в мовах-оригіналах мають різноманітні подвоєння приголосних. Адже подвоєння в словах іншомовного походження присвячене й одне із запитань тестування на знання державної мови.

Загальні принципи

В українській мові приголосні звуки можуть подовжуватися, що на письмі виражається подвоєнням приголосних. Подовжуються звичайно зубні та шиплячі звуки: знання, віддаль, беззмінний, життя, обличчя, збіжжя. Подовжені приголосні вимовляються трохи протяжніше, ніж звичайні, і на письмі позначаються подвоєними буквами: беззахисний, старанний, відкриття, бездоріжжя.

Але подвоєні букви не завжди читаються як подовжені звуки: міськком, страйкком, Вінниччина, возз’єднаний. Найчастіше це трапляється в іншомовних словах: Голландія, Калькутта, Ясси.

Зазвичай подовжуються м’які зубні і пом’якшені шиплячі приголосні, якщо вони стоять між двома голосними в іменниках середнього роду на -я: знаряддя, чуття, галуззя, колосся, знання, затишшя, обличчя, бездоріжжя. Але якщо м’який приголосний стоїть не між двома голосними, то подовження не відбувається: знання — знань, багаття — багать, Поділля — подільський, ніччю — жовчю, Побужжя — Поволжя.

Подовження також зустрічається в іменниках жіночого роду ІІІ відміни орудного («ким?», «чим?») відмінка однини перед кінцевим -ю: тінь — тінню, сіль — сіллю, мазь — маззю, мідь — міддю, ніч — ніччю, подорож — подорожжю, туш — тушшю.

Особливості подвоєння в іншомовних словах

Варто зазначити, що подвоєння в словах іншомовного походження підпорядковується фонетичному (як ми чуємо) та морфологічному (з огляду на будову слів) принципам української орфографії. Також його наявність або відсутність часто може бути пов’язана з тим, власною чи загальною є назва, і якою є традиція написання цього слова.

Наприклад, у загальних назвах іншомовного походження приголосні зазвичай не подвоюються, на відміну від російської мови, де таке подвоєння зберігається: програма, каса, тераса, траса, маса, шосе, алея, дисидент, коледж, ралі, спагеті, хокей, хобі, сума, група, асиміляція, апарат, дисидент.

Запам’ятовуємо і 17 слів-винятків із цього правила: аннали (літопис), бонна (нянька), брутто (вага товару з упаковкою), ванна (ванний), мадонна, манна (манний) (манна небесна, а не каша), мотто (дотепний вислів, епіграф), нетто (вага товару без упаковки), панна, пенні (англійська копійка), тонна, білль (законопроєкт), булла (грамота Папи Римського), вілла, мулла (мусульманський священик), дурра (рослина), мірра (смола).

«Морфологічні» подвоєння

Якщо збігаються однакові приголосні префікса та кореня, подвоєння виникає лише тоді, коли в мові вживається паралельне непрефіксальне слово: апперцепція (бо є перцепція), імміграція (бо є міграція), інновація (бо є новація), ірраціональний (бо є раціональний), ірреальний (бо є реальний), контрреволюція (бо є революція), сюрреалізм (бо є реалізм).

Є деякі слова, зміст яких дуже різниться від префіксальних, у таких випадках приголосні не подвоюються: нотація — анотація, конотація. Також варто звернути на похідні такого слова як міграція, адже приголосний подвоюється тільки у випадку використання префіксу ім-: імміграція — міграція, а ось слово еміграція пишемо з однією м, адже префікс тут е-.

«Традиційні» подвоєння

Подвоєння традиційно використовуються у транскрибуванні іншомовних виразів. Наприклад, казус беллі (лат. «привід до війни»).

Подвоєні приголосні зберігаються в географічних, особових та інших власних назвах: Андорра, Гаронна, Голландія, Калькутта, Міссурі, Ніцца, Ренн, Яффа; Бетті, Джонні, Мюллер, Руссо, Фламмаріон, Шиллер. Подвоєння зберігається і в усіх похідних словах: андоррський (Андорра), яффський (Яффа).

Але нема подвоєння: Гавана, Вашингтон, Касабланка, Бразилія, Мадагаскар та ін..

Написання подвоєних букв у власних іншомовних назвах треба кожного разу перевіряти за «Орфографічним словником» та різними довідниками. До речі, подвоєння в українській мові збігається з російською: Эддингтон — Еддінгтон, Тольятти — Тольятті, Филиппины — Філіппіни, так само і у випадках, коли його немає: Эдисон — Едісон, Гаити — Гаїті.

Зазвичай, щоб не припускатися помилок, малознайомі власні назви іншомовного походження варто писати з подвоєнням за винятком тих, що містять приголосний к: Голландія, Пікассо, роттердамець (Роттердам), буддист (Будда), але дікенсівський (Дікенс).

Якщо власна назва стала загальною (що характерно передусім для назв фізичних величин), наприклад, ват (потужність постійного електричного струму), названий на честь шотландського винахідника Джеймса Ватта, пишеться без подвоєнь і з маленької літери. А от його прізвище пишеться з подвоєнням і, зрозуміло, з великої літери.

Варто запам’ятати і написання власних імен: Белла, Елла, Жанна, Інна, Нонна, Сусанна, Римма.

Зверніть увагу на те, що в українізованих запозичених іменах відповідно до вимови букви звичайно не подвоюються: Іполит, Кирило, Сава, Пилип, Агнеса, Інеса. Але в деяких недавно запозичених іменах подвоєння букв зберігається: Аполлон, Віссаріон, Геннадій, Палладій, Алла, Ганна.

Іноді від написання слова змінюється його значення. Наведемо такі випадки у Таблиці.

Таблиця

Тлумачення слів, яке змінюється від наявності подвоєння
 

Відповідь на запитання

У зразках запитань, які можуть бути на тестуванні, зустрічається питання, що стосується подвоєння приголосних у словах іншомовного походження:

У якому рядку в обох словах іншомовного походження відбувається подвоєння приголосних?

• ім..іграція, брут..о;
• грип.., кас..а;
• ем..грація, тон..а.

Якщо ви уважно читали статтю, то легко оберете правильну відповідь: імміграція, брутто.