Надання відпустки без збереження заробітної плати двічі у поточному календарному році
Чи можна на прохання працівника надати йому другий раз у поточному календарному році відпустку без збереження заробітної плати?
Так, можна, якщо для її надання є підстави, а загальний термін не перевищуватиме кількість передбачених законодавством календарних днів.
Насамперед, слід звернути увагу, що у ст. 84 Кодексу законів про працю України та у статтях 25 – 26 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) передбачено надання двох видів відпусток без збереження заробітної плати: відпусток, що надаються працівникам в обов’язковому порядку, і відпусток, що надаються за взаємною згодою сторін трудового договору (тобто роботодавця і працівника).
Випадки, в яких відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку, визначені у ст. 25 Закону № 504. Тобто при наявності відповідних підстав, зазначених у цій правовій нормі, роботодавець не може відмовити працівникові у наданні відпустки без збереження заробітної плати. При цьому законодавством не передбачено, що таку відпустку працівник має використати всю і відразу. Приміром, особи з інвалідністю I та II груп мають право на відпустку без збереження заробітної плати тривалістю до 60 календарних днів щорічно, але це не означає, що вони повинні використати усі ці дні одразу — таку відпустку цілком можливо поділити на будь-яку кількість частин, головне, аби не було перевищено її максимальний термін у 60 днів протягом календарного року. До того ж, якщо працівники не хочуть використовувати усі дні такої відпустки чи взагалі не мають наміру її брати (що досить часто трапляється, адже мова йде про неоплачувану відпустку), то роботодавець не може примусити їх це зробити (але зверніть увагу, що така відпустка не може бути перенесена на наступний рік — наприклад, якщо працівник з інвалідністю II групи у 2018 році використав 40 днів відпустки без збереження зарплати, то у 2019 році матиме право знову на 60 (а не на 80) календарних днів такої відпустки.
Щодо відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін, то, відповідно до ст. 26 Закону № 504, вона надається за сімейними обставинами та з інших причин на термін, обумовлений угодою між працівником і роботодавцем, але не більше 15 календарних днів на рік. Тобто відпустку без збереження заробітної плати працівник може брати кілька разів протягом року (приміром, спочатку узяти 10 днів, а потім через якийсь період ще 5 днів або поділити їх будь-яким чином за погодженням з роботодавцем, хочі і 15 разів по одному дню), але загальна тривалість таких відпусток не може перевищувати 15 календарних днів на рік. Водночас для одержання такої відпустки одного тільки бажання працівника замало — обов’язковою умовою тут є згода сторін, а тому рішення, надавати чи не надавати працівникові зазначену відпустку, приймає роботодавець.