До Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці звернувся працівник одного з виробничих підприємств Донецької області. На жаль, обсяги виробництва останнім часом впали й працівники деяких структурних підрозділів «випали» із виробничого процесу. Працівник зателефонував до Міжрегіонального управління й спитав інспектора праці, чи законно керівник наполягає на відпустках без збереження заробітної плати?
Інспекторка праці зв’язалася з керівником ТОВ «А» та дізналася про ситуацію, що склалася на заводі. Дійсно, на сьогодні немає потреби у деяких фахівцях. Директор також підтвердив, що докладає зусиль, щоб запуститися у повному обсязі та задіяти весь персонал. Інспекторка роз’яснила, що у ситуації, коли зупиняється робота за відсутності організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, через невідворотну силу або інші обставини, тобто не з вини працівника, на підприємстві може бути оголошено простій.
У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві або на інше підприємство, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця. Зауважила, що час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Крім того, як варіант, запропонувала розглянути можливість надання щорічних або додаткових відпусток, які оплачуються, якщо такі наявні у працівників.
Після міркувань та зваживши економічні можливості підприємства, директор надав працівнику 24 календарних дні щорічної відпустки, яку він не встиг використати у минулому році, а його колег по цеху відправили у простій.